Серед сучасних поглядів слід особливо виділити теорію воротного контролю болю. Відповідно до цієї теорії нейронний механізм, що локалізується в задніх рогах спинного мозку, працює як ворота, які можуть збільшувати або зменшувати потік нервових імпульсів, що йдуть від периферичних волокон до центральної нервової системи. Ступінь збільшення або зменшення передачі імпульсу визначається співвідношенням активності волокон і впливом головного мозку. Коли кількість інформації, яка пройшла через ворота, перевищує критичний рівень, збуджуються нейронні ділянки, що беруть участь у виникненні відчуття болю та відповідній реакції на нього.
Відомо, що больові імпульси призводять до спазму м'язів і зумовлюють стимуляції больових рецепторів самого м'яза. У спазмованих м'язах розвивається каскад процесів, який призводить до того, що м'язи стають додатковим джерелом патологічного сигналу болю.
Оскільки досвід хронічного болю пов'язаний із активністю в багатьох процесах центральної нервової системи (ЦНС), хронічний біль вважається розладом ЦНС. У результаті активації декількох процесів у ЦНС хронічний біль містить у собі кілька компонентів, включно із сенсорними, емоційними, когнітивними та поведінковими елементами.
Далі центральна нервова система формує відчуття болю та його психологічну оцінку, інформацію про локалізацію болю та його інтенсивність. Важливо! – ці ділянки мозку не активуються окремо; вони функціонально пов'язані та сприяють знеболюванню. Зміни емоційних і мотиваційних сигналів можуть вплинути на інтенсивність і ступінь больового відчуття. Саме тому больовий синдром – це мультидисциплінарна проблема, що вимагає всебічного охоплення.
У структурах мозку, які кодують емоційні особливості болю та можуть викликати розлади, відбуваються зміни, пов'язані з емоціями в умовах хронічного болю, аж до морфологічних змін у мозкових структурах на тлі постійного болю. Так, в останніх дослідженнях з'явилися дані про те, що відбуваються дегенеративні зміни речовини моторної кори, що означає погіршення рухового контролю, а брак моторного контролю завжди призводить до посилення больового синдрому.
Вважається, що хронічний біль розвивається в результаті збереження больової пам'яті та нездатності стерти її після травми.
Усі фактори ризику больового синдрому можна розділити на кориговані та некориговані.
Некориговані фактори: несприятлива спадковість, середній і літній вік і жіноча стать.
Кориговані фактори:
– виробничі статико-динамічні перевантаження, особливо в незручних позах, з вібрацією та впливом несприятливих метеорологічних чинників: незнання елементарних ергономічно обґрунтованих прийомів виробничих операцій, а також правил гігієни поз і рухів у побуті;
– відсутність регулярної фізичної активності (занять фізкультурою), малорухливий спосіб життя;
– епізодичні великі фізичні навантаження в осіб, які ведуть малорухливий спосіб життя, а також спортивні перевантаження, порушення постави (сколіоз, кіфосколіоз, сутулість);
– наявність різких перепадів у фізичних навантаженнях;
– часті простудні захворювання, ожиріння, захворювання травного тракту та печінки;
– зловживання алкоголем, куріння, пристрасть до смаженого, копченого, солінь, прянощів і продуктів, що містять велику кількість пуринових основ.
Найчастіше пацієнти звертаються з болем у спині, рідше турбують болі в суглобах і м'язах без чіткої локалізації. Розглянемо найпоширеніші проблеми.
В іноземній літературі часто використовується термін «біль у спині» (back pain), причому одні дослідники пов'язують його виникнення з остеопорозом, інші – з дегенеративно-дистрофічними захворюваннями хребта, треті – з гормональними змінами в жінок у пери- та постменопаузальному періоді. Біль у шийному відділі хребта переважно описується як neck pain, у попереково-грудному відділі – back pain, у нижній частині спини (БНС) – low back pain.
Останнім часом сформувалася думка, що БНС – це мультидисциплінарна проблема, у якій переплітаються неврологічні, ревматологічні, травматологічні й ортопедичні аспекти.
У пацієнтів з гострим БНС потрібно виключити важкі захворювання, а за їх наявності – терміново забезпечити необхідне лікування. Лабораторні, інструментальні та візуалізаційні дослідження наводять інформацію, яка може бути корисною при встановленні діагнозу та визначенні програми лікування в пацієнтів з гострим болем у спині. Гострий біль у нижній частині спини – біль, спостережуваний менше 3 місяців, пов'язаний з ушкодженням або захворюванням. Хронічний біль у нижній частині спини – біль, спостережуваний понад 6 місяців після ушкодження або захворювання.
Для хронічного БНС ситуація трохи інша порівняно з гострим болем. На додаток до больового синдрому в пацієнтів звичайно є фізичні вади та психологічний дискомфорт. Вони часто перебувають у стані депресії.
У нашій клініці розроблено Маршрути пацієнтів для кожного виду больового синдрому, строки й етапи терапії, показники ефективності терапії та показники необхідності проведення додаткових візуальних або лабораторних методів дослідження – при недостатній відповіді на терапію.
Лікування призначається залежно від самого захворювання, його ступеня важкості, загального стану здоров'я пацієнта. Лікування може бути безопераційним (консервативним) і операційним (оперативним). Оперативне лікування призначається за безрезультативного лікування консервативними методами.
Консервативна терапія припускає фармакологічну підтримку та рухову терапію.
Враховуючи тривалість і специфіку больового синдрому, необхідні методи, що відновлюють моторний контроль ураженої зони шляхом поліпшення цілісного вигляду тіла в пацієнтів із хронічним болем.
Інтегративні стратегії, такі як фізичні вправи, йога та харчування, виявляють знеболювальну дію. Під час і після тренувань активуються різні ендогенні системи та вивільняються різні нейротрансмітери, які модулюють сприйняття болю, що приводить до підвищення рівня речовин, котрі знижують біль. Фізична активація сама по собі підвищує рівень ГАМК у мозку, поліпшує настрій і зменшує занепокоєння. Харчування також важливе для лікування хворобливих і запальних станів.
Для ефективного лікування хронічного болю різні терапевтичні підходи, описані вище, повинні використовуватися в комбінації.
У процесі реабілітації після ми застосовуємо такі методи:
UA 
RUS