PNF-терапія — метод лікування рухом
PNF-терапія, або пропріоцептивна нейром’язова фасилітація — один із видів рухової гімнастики (медичною мовою — кінезитерапії). Головна мета занять — зарядитися енергією і гарним настроєм, пробудити м’язи і змусити їх працювати. В основі всіх вправ і занять PNF-терапії є твердження, що всі люди не повною мірою використовують можливості організму рухатися і відчувати своє тіло у просторі. Саме на це і спрямовані PNF-техніки.
Пропріоцепція — це відчуття частин тіла в русі відносно одна одної. Пропріоцептори (нервові рецептори) реагують на будь-які зміни положення тіла і надсилають сигнали в мозок, а він, у свою чергу, надсилає команди м’язам.
З чого починалася PNF-терапія
Саме явище, термін і опис пропріоцепції були відкриті 1890 року. Автори методики — Герман Кебат і Маргарет Нотт, ґрунтували свою розробку на такому постулаті: «Усі люди, включно з людьми з обмеженими можливостями, мають нереалізований фізичний потенціал». Так, PNF-терапія успішно застосовувалася в роки Другої світової війни для реабілітації військових, які постраждали під час бойових дій. У 1956 році побачила світ перша книга, присвячена теоретичному обґрунтуванню PNF-терапії та способам застосування її в лікарській практиці. На сьогодні методика є однією з найбільш застосовних серед усіх способів реабілітації на Заході. У країнах СНД PNF-терапія тільки набирає популярності.