Рухові порушення при захворюваннях нервової системи

Порушення у сфері руху призводять до зниження активності, що впливає на здатність людини пізнавати світ. Звичний ритм життя змінюється, коли людина менше рухається. У результаті, через обмежену соціальну взаємодію, хворі стають замкнутими, часто на цьому фоні у них розвиваються депресивні стани, що посилює інвалідизацію.

У разі порушень роботи нервової системи рухові розлади розвиваються доволі часто. Ступінь порушення активності залежить від рівня пошкодження та локалізації запалення. Оцінюючи розлади такого типу, фахівець зважає на патологічні зміни, пов’язані з темпом, координацією та кількістю кроків.

Всі порушення, пов’язані з рухом, зазвичай поділяють на такі категорії:

Зменшення швидкості та обсягу кроків називається «гіпокінезією»;

• Якщо рухи стали мимовільними насильницькими, то порушення називають «гіперкінезією»;
• Атаксія — це стан, при якому порушена координація;
• Гіподинамією називають не лише зниження активності, а й сили скорочення м’язів під час виконання будь-яких рухів. У більшості випадків цей стан проходить паралельно гіпокінезії.

Гіпокінезія

Розвивається такий стан через порушення пірамідного шляху. Часто захворювання розвивається на фоні парезів і паралічів.

• Парез — це стан, за якого зменшується амплітуда або сила рухів. Проявляється він через порушення іннервації в різних видах м’язів. З грецької мови слово перекладається як «ослаблення».
• Параліч — це подібний до парезу стан, який також походить від грецького слова зі значенням «розслабляти». Розлад супроводжується повною відсутністю рухів унаслідок того ж порушення, як і у випадку з парезом.

Фактори для розвитку таких патологій можуть бути центрального та периферичного походження. Ті, що мають центральне походження, з’являються внаслідок пухлин, набряків, тромбозу, внаслідок травми та крововиливу в корі мозку, що відповідає за рух.

Симптомами такого стану є:

• Гіпертонус м’язів вираженого характеру;
• Виникнення опору під час пасивних рухів;
• Поява м’язових скорочень мимовільного характеру, посилення рефлексів у сухожиллях, а також виникнення дзеркального відображення руху, що з’являється в іншій кінцівці.

При периферичних причинах виникнення порушень факторами ризику є:

• Набуті та вроджені захворювання головного мозку;
• Механічні травми, які впливають на рухові нерви;
• Перенесені захворювання (ботулізм, міастенія) призводять до порушення передачі нервових імпульсів;
• Дегенеративні зміни мотонейронів, які відбуваються при енцефаліті, поліомієліті, склерозі.

Симптомами таких станів є:

• Зниження тонусу м’язів;
• Атрофія;
• Часткова втрата рефлексів у сухожиллях та інших частинах тіла;
• Надмірна кількість пасивних рухів у місці паралічу;
• В’ялі м’язи — ознака атрофії, яка прогресує.

Гіперкінезія

За такої форми захворювання пацієнт здійснює рухи хаотичні, непотрібні. Часто вони мають нав’язливу і насильницьку форму. Причиною появи гіперкінезії є ураження нейронів мозочка, таламуса, кори головного мозку, субталамічного ядра, а також систем зв’язку нейронів.

Рухи при такій патології можуть бути як повільними, так і швидкими. Це залежить від компонентів скорочення, які переважають. Під швидкими скороченнями маються на увазі судоми, тики, тремтіння тощо.

Найпоширенішим швидким рухом є судоми. Скорочення м’язів виникають раптово. Буває два типи судом:

Перший тип — клонічні судоми. Вони з’являються у пацієнта внаслідок збудження кори або в результаті запалення у структурі пірамідної системи. Стан характеризується нерегулярними скороченнями деяких груп м’язів, які мають короткостроковий ефект. Скорочення відбуваються одне за одним, протягом короткого періоду часу. Класичним прикладом є судомні рухи, які можна помітити у хворого, що страждає на епілепсію.

Тонічні судоми. Причиною виникнення є інтоксикації, пов’язані з надмірним вживанням алкоголю або отруєнням окисом вуглецю. Часто причиною є сильне збудження структур, розташованих під корою головного мозку. Характерними ознаками станів є скорочення м’язів, які призводять до заціпеніння тіла у вимушеному положенні.

Тремор, або тремтіння — це стереотипні ритмічні рухи, що виникають через розслаблення і скорочення м’язів. Стани проявляються, коли уражається стовбур мозку. Розсіяний склероз — стандартний приклад. Прикладами також можуть бути інтоксикації, пов’язані з ртутним або аміачним отруєнням. Друга причина часто супроводжується печінковою комою.

Мимовільні виразні рухи називаються тиком. Дуже часто вони виникають на обличчі або у вигляді активної жестикуляції. У пацієнтів часто можна помітити, як смикаються очі, піднімаються брови тощо. Скорочення м’язів відбуваються швидко й мимоволі. Причиною тику стає ураження екстрапірамідної системи, внаслідок психофармакологічних і психотравмуючих чинників.

Хорея — ще один прояв рухів, властивий гіперкінезії. Рухи мають насильницький, неконтрольований характер. М’язи скорочуються активно, тому рухи зазвичай є розмашистими. Хорея часто має спадкову форму — хорея Гентінгтона, але також бувають випадки набутого стану. Вони мають назву «ревматична мала хорея». У більшості випадків стан проявляється ще в дитячому віці.

Симптоми захворювань розвиваються поступово. Тому батькам рекомендовано стежити за «кривлянням» дітей і помічати будь-які зміни в рухах. Гіперкінез може початися із судом кінцівок рук і потім переходити на інші типи м’язів. У хворого можна помітити посмикування тулуба, руки, а також зміну ходи. При важких формах пацієнт не може стояти. Іноді посмикування зачіпає язик і м’язи гортані, через що відбуваються зміни в жувальній мускулатурі та порушується мовлення.

Види повільних гіперкінезів:

• Атетоз;
• Спастична кривошия;
• Блефароспазм.

Найпоширенішим станом є атетоз. Він проявляється в нестійкості рухів і відсутності статичності в одному положенні. Рухи будуть плавними, стереотипними. Їх виникнення пов’язане з активацією м’язів агоністів й антагоністів. Досить часто рухи стосуються пальців рук, м’язів обличчя, стоп. Пальці рук можуть відводитися і розводитися, приймаючи неприродні пози. Причинами розвитку такого стану є травми, пухлини, інтоксикації різного походження та порушення кровообігу в мозку. У хворого немає конкретної пози, рухи регулярно змінюються. Через це пацієнт почувається стомленим.

У процесі лікування будь-яких порушень рухів фахівці використовують такі методи терапії:

• Динамічна нейром’язова стабілізація;
• Neurac-метод;
• Терапія PNF;
• Мануальні техніки м’якого впливу;
• Фізіотерапевтичні способи;;
• Ударно-хвильова терапія;
• Медикаментозне лікування, призначене невропатологом;
• Застосування протизапальних препаратів у вигляді ін’єкцій.